16 лютого 2018 року колишні Президенти України

 Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко звернулися до нації та парламенту з ініціативою започаткування Дня Української Державності.

    Свято встановлено Указом  Володимира Зеленського 24 серпня 2021 року.

     Під час своєї промови на урочистому засіданні Верховної Ради України Президент України  Володимир Зеленський також повідомив, що внесе законопроєкт, за яким День Української державності стане вихідним днем.

    Законопроєкт внесений 25 серпня під реєстраційним номером 5864. 31 травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила його: «за» проголосували 257 народних депутатів. Закон набрав чинності 9 червня 2022 р.

Професійне свято працівників морського та річкового флоту повернулося на колишню заслужену дату 5 липня 2015 року.

    Напевно, немає на світі людини, яка не вдивлялася б із захопленням у сині, бездонні морські простори, мріючи колись вирушити на білому лайнері в захоплюючу подорож. Невипадково професія моряка оточена таким романтичним ореолом, і кожен хлопчик мріє стати капітаном далекого плавання.

    Професійне свято працівників морського та річкового флоту відзначається щорічно. Морський і річковий транспорт був одним із ключових галузей економіки, і в цьому велика заслуга багатьох поколінь, які присвятили своє життя нелегкій морській праці, які назавжди пов’язали свою долю, долю своєї сім’ї з річками та морями.

     Рада ветеранів флоту організації.

    Компанія заснована у 1833 році як «Чорноморське товариство пароплавів». На увесь термін його діяльності урядом були передані безкоштовно три казенні пароплави:
«Нева», «Император Николай» і «Императрица Александра», що будувалися у Миколаєві (загальноювартістю до 1 млн. крб асигнаціями).
Два з них призначалися для підтримки регулярних рейсів на лінії Одеса—Константинополь (один
раз на тиждень), третій передбачався або як заміна у разі необхідності одного з
константинопольських пароплавів, або для інших цілей за розсудом товариства.

    Поряд із цим, товариству було надано урядом вельми істотні пільги. Його пароплави
звільнялись від виплати зборів: якірного, маячного і ластового (на
місткість), отримували від митниці річні паспорти для навігації,
поза чергою й без затримок обслуговувались карантинними закладами. Товариству
було дозволено закупляти вугілля де
завгодно, скільки завгодно й безмитно. Кошти, отримані від перевезення пошти,
надходили підприємствам, окрім казенних пакетів, які перевозилися безкоштовно.
Пароплавству дозволявся більший набір своїх екіпажів за
рахунок іноземних громадян.

    Чорноморське пароплавне товариство засновувалось терміном на 10 років, після чого могло
клопотати про продовження своєї діяльності. Капітал товариства визначався у 250
тис. крб. асигнаціями (500 акцій по 500 крб.). Сума для акціонерного товариства
суттєво невелика й була зібрана досить швидко: хоча купецтво у той час
погоджувалось брати участь у будь-якій новій справі з великими пересторогами,
боячись ризику не вгадати.

    Для управління справами пароплавства загальні збори акціонерів обирали дирекцію,
яка складалася із трьох директорів, які у свою чергу обирали керуючого справами
дирекції. Уряд відмовлявся від будь-якої участі в управлінні підприємством,
попри це щорічний чистий прибуток ділився надвоє — між акціонерами та
урядом, за вирахуванням 10 % для складання запасного капіталу. Але вже наприкінці 1835 року уряд
відмовився від своїх прав на прибуток і дозволив акціонерам випуском 500 нових
акцій збільшити капітал товариства до 500 тис. крб. асигнаціями. Серед першого
складу директорів Чорноморського пароплавного товариства були представники
великого купецтва.

     Станом на 1992 рік у складі ЧМП налічувалось 255 суден. Тодішній прем’єр-міністр
України Леонід Кучма запропонував
передати судна ЧМП офшорним компаніям. А сама компанія була перетворена на
акціонерне товариство (концерн). Цю пропозицію підтримав Президент
України Леонід Кравчук .

У 1992 році було списано 28 суден і в ЧМП залишилось лише 227. Заборгованість на грудень 1992 року становила 170 млн доларів. Протягом 1993 року 160 суден були передані офшорним компаніям.

   Почався масовий розпродаж та розкрадання майна підприємства: у 1994—1997 роках
кількість суден Чорноморського морського пароплавства зменшилась більше ніж на
200 , в тому числі у 1995—1997 рокахкомпанія втратила 171 одиницю флоту.

    Станом на 2004 рік у Чорноморському морському пароплавстві залишилось 6 суден, а
заборгованість за кредитами становила 11,1 млн доларів.

    У 2008 році у Чорноморському морському пароплавстві налічувався один самохідний    плашкоут «Парутине».

    На данний час ДСК «ЧМП» відновлює свою роботу. Відповідно до наказу Міністерства
інфраструктури України від 30.04.2021 року Сметаніна Володимира Володимировича,
призначено виконуючим обов’язки Президента Державної судноплавної компанії
«Чорноморське морське пароплавство».

     Наразі проводиться робота по відновленню документації ДСК «ЧМП», в тому числі аудит
щодо кредиторської та дебіторської заборгованості ДСК «ЧМП», пошуку втраченних
активів, як в Україні так і за кордоном. Оскаржується рішення Фонду державного
майна України про приватизацію ДСК «ЧМП», як цілісного майнового комплеска за
заниженою вартістю. Ведуться судові справи щодо стягнення заборогованості та
повернення майна, відкриті кримінальні провадження.

Алексей Евгеньевич Данченко – один из организаторов и руководителей в морской отрасли, долгое время – начальник Черноморского морского пароходства (ЧМП).

Родился 22 марта 1904 года в Ялте, учился в школе машинистов, и в свое первое плавание ушел кочегаром в 1918 году. Тогда Алексею Данченко только исполнилось 16 лет. Плавание это несколько затянулось – на целых десять лет. В 1931 году он оканчивает знаменитое Одесское мореходное училище и получает диплом судоводителя. Через три года, в 1934 году, Алексей Евгеньевич отправляется в первое заграничное плавание в должности капитана. Перед войной он работает начальником Новороссийского порта, a в годы Второй Мировой войны занимает ответственные посты командира водных перевозок Черноморского флота, потом – начальника главного штаба Военно-Морского Флота, принимает активное участие в военных действиях под Севастополем, Новороссийском, Керчью.

С декабря 1945 по май 1949 года Алексей Евгеньевич возглавляет Одесский морской порт, буквально поднимая его из руин. В 1953 году он заочно оканчивает эксплуатационный факультет Одесского института инженеров морского флота и становится начальником Главфлота ММФ.

С 1949 по 1953 и с 1956 по 1976 год А.Е. Данченко работает начальником ЧМП, где особенно ярко раскрылся его организаторский талант.

Являясь главным инициатором создания Ильичевского (ныне − торговый порт “Черноморск”) и Белгород-Днестровского портов, он был и у истоков создания порта Южный, активно занимался реконструкцией судоремонтных заводов, стадиона ЧМП, созданием межрейсовой базы моряков.

Будучи депутатом Верховного Совета СССР, Алексей Евгеньевич несколько раз в месяц устраивал приемы граждан по личным вопросам – и как депутат, и как начальник ЧМП, – стараясь максимально удовлетворить их просьбы.

Награжден многими правительственными наградами, удостоен звания Героя Социалистического труда.

Мемориальные доски, посвященные памяти этого выдающегося руководителя, установлены на зданиях Одесского мореходного училища имени А.И. Маринеско, Одесского национального морского университета и на доме по улице Ланжероновской, 5, где он прожил последние 19 лет.

Умер Алексей Евгеньевич Данченко 1 октября 1983 года и похоронен в Одессе.

Теплоход «УМАНЬ», 31 декабря 1963 года прибыл в новороссийский порт и встал под погрузку. Груз — железорудный концентрат.

2 января 1964 года ушёл в порт Туапсе на догрузку.

3 января 1964 года прибыл в порт Туапсе.

4 января 1964 года в 6.00 началась погрузка оставшегося железорудного концентрата.

Погрузка была проведена в соответствии с действующими «Правилами перевозки сыпучих грузов Регистра СССР» (1962 г.).

5 января 1964 года в 15.00 после окончания бункеровки, вышел из порта на Роттердам.

12 января 1964 года около 15 часов по судовому времени прошёл Гибралтарский пролив и вошёл в Кадисский залив. Курс 294°.

12 января 1964 года в 23 часа 50 минут (здесь и далее используется среднеевропейское время) был обнаружен постоянный крен 7—10° на правый борт.

13 января 1964 года в 00 час. 05 мин. изменил курс на Кадис.

В 00:10 мин. на 36°37′ северной широты и долготы 08°10′ западной долготы, крен 25°, в пароходство направлена аварийная радиограмма.

В 00:25 мин. для противовеса крену была набрана в левые балластные танки забортная вода.

В 00:37 мин. «Умань» дал малый ход из-за падения уровня масла в двигателях.

В 00:41 мин. крен 35°.

В 00:45 мин. крен около 50°, в помещения судна начала поступать забортная вода.

В 00:49 мин. на 36°35′ северной широты и 07°45′ западной долготы остановился двигатель, судно перестало слушаться руля и был подан сигнал «SOS».

В 01:00 мин. крен до 60—70°.

В 01:14 мин. судно опрокинулось и затонуло на глубине 620 метров.